Погляд з ЄС: Що змінилося за три роки в українських портах

Директор MTBS Пол Ван Юлем про те, що треба зарубіжному інвестору та викликах майбутнього для портової галузі України. MTBS (Maritime & Transport Business Solutions) — міжнародна компанія з штаб-квартирою в Роттердамі, що надає фінансові і консалтингові послуги та розробляє бізнес-рішення для клієнтів в морській і транспортній галузях. В 2015 году у ЦТС состоялся разговор с тогдашним директором голландской компании Стивеном Боукартом о перспективах украинской портовой отрасли, возможностях улучшения инвестиционного климата в условиях финансовой и политической нестабильности. Спустя три года мы попросили нынешнего директора MTBS Пола Ван Юлема рассказать о том, какие изменения в портовой отрасли Украины видят европейцы, интересны ли инвесторам проекты концессии в портах Херсон и Ольвия, что он думает об участии городских властей в управлении портами. Мы записывали интервью с вашим коллегой три года назад. По вашему мнению, за это время в портовой отрасли произошли качественные изменения? Если да, то какие вы могли бы отметить? Как сейчас украинские порты выглядят на европейской арене? Сегодня Украина на слуху в Европе, есть интерес крупных компаний и из США и из Китая. Можно сказать, что украинский вопрос сегодня «на столе». Я много общаюсь с руководителями портовых терминалов и многие говорят, что сейчас присматриваются к украинским возможностям. Причин тому несколько. Украинское правительство делает правильные шаги для привлечения иностранных инвестиций. Мы видим активность по законотворчеству, открытость к диалогу с инвесторами как в профильном министерстве, так и в профильных ассоциациях, таких как Европейская бизнес-ассоциация и Американская торговая палата. Мы видим открытость тендерных процедур и возможности европейских инвесторов по участию в концессионных проектах. За последние годы в структуре украинского экспорта есть сдвиг, обусловленный изменениями в экономике страны в целом: от «проедания» советского наследия, т. е. «добивания» старых производственных мощностей (металлопрокат, химсырье) к созданию новых аграрных производств.  Лидеры этой сферы, например,  Кернел и Нибулон, прошли путь от агропредприятий до крупных холдингов, наращивая как материально-техническую базу «на земле», так и полные логистические цепочки от элеваторов до зерновых терминалов в портах. При этом украинским зернотрейдерам приходится честно выдерживать непростую конкуренцию с крупным международным бизнесом — Bunge, Louis Dreyfus Company, COFCO, SALIC также присутствуют на украинском рынке и не намерены останавливаться на существующих показателях. Да, это сырьевой экспорт, но ведь мы говорим лишь о начале, повторю, строительства принципиально новой экономики без советской «подкладки». И мы уже видим, как изменилась и изменяется пропорция экспорта в масличной отрасли — если поначалу доминировали сырые семечки и бобы, то теперь ряд участников рынка выстроили собственные маслоэкстракционные мощности, зачастую непосредственно при портовых терминалах, и теперь экспортируют, в основном, готовые масла и жмых/шрот, который также пользуется немалым спросом на мировых рынках. На украинский рынок начали заходить такие мировые компании, как, скажем, Soufflet, чья основная специализация — это уже не зерно, а мука и мучные изделия. То есть в перспективе, при условии создания достаточно крупных перерабатывающих и фасовочно-упаковочных мощностей, мы уже сможем говорить и об экспортной загрузке контейнерных комплексов в украинских портах. В том же интервью ваш коллега сказал, что для инвесторов важна стабильность законов и четкая национальная портовая стратегия. Вы разделяете это мнение? Что еще, по вашему мнению, нужно инвесторам? Совсем недавно я читал исследование Всемирного банка и полностью солидарен с его авторами. Инвесторов часто рассматривают, особенно в Украине, как невесту, к которой нужно найти какой-то особый подход, сказать какие-то правильные слова. При этом инвестор это просто предприниматель, который рассматривает инвестиционный проект с совершенно понятных сторон: — Для инвестора важна политическая стабильность. Ее, в свою очередь, может дать только правильная скоординированная государственная политика, не зависящая от выборов и политической конъюнктуры. — Понятная и прозрачная нормативная база, которая стимулирует частные инвестиции и четко регулирует права и возможности частного и государственного секторов. — Рост рынка в долгосрочной перспективе. Инвестиции, особенно инфраструктурные рассчитаны на окупаемость через годы и десятилетия. Поэтому если сегодня рынок в той или иной стране стабилен или даже стагнирует, вполне возможно привлечь инвестиции, при гарантии того, что рынок вырастет. — Четкие и понятные условия со стороны государственных органов, касающиеся разрешений, правил, лицензий. Любому бизнесу нужна прогнозируемость. Одним словом, инвестору необходима, прежде всего,  уверенность в полной осуществимости, по крайней мере, той части его планов, которые зависят от него и от государства, а не от колебаний рынка и мировых финансовых трендов. При грамотной подготовке ТЭО, инвестору нужно рассчитать, сколько понадобится капитальных вложений на первом, втором этапе — цифры должны более-менее совпадать. А когда инвестиции начнут «работать» и пойдет производственный процесс, нужны гарантии, что никто не придет и не вмешается в работу — ни правоохранители, ни сомнительные экологические инспекторы, ни муниципалитеты с профсоюзами, не говоря уже о рейдерах. То есть, европейские операторы и инфраструктурные компании заинтересованы в государственных гарантиях украинского правительства, что очевидно при текущих политических и страновых рисках и дорогих схемах финансирования. Украина сейчас разрабатывает пилотные концессионные проекты в портах Ольвия и Херсон. По вашему мнению, кому из иностранных инвесторов могут быть интересны украинские порты? Нам выпала честь также принять участие в этом тендере. Совместно с украинскими партнерами из Interlegal мы работали под брендом MTBS-Ukraine и занимались маркетинговой частью итогового ТЭО. Интерес к этому проекту и ко многим другим украинским портам сегодня огромен. В первую очередь, ввиду активной поддержки профильным министерством процесса концессии. Тут следует подчеркнуть, что за весь многолетний период нашей работы с различными проектами в Украине разговоров о необходимости привлечения иностранных инвестиций было немало, это было своего рода must be в любой речи транспортного чиновника. Но только нынешняя команда министерства, в частности, офис SPILNO, перешли к реальным делам. И это не только упомянутой пилотный проект концессии портов Ольвия и Херсон, есть еще и другие проекты. Уже сегодня есть реальные результаты: есть ТЭО, есть немалый список заинтересованных инвесторов, ряд из которых уже заявили вслух о намерениях и даже посетили указанные порты. Конечно, это заслуга не только Министерства инфраструктуры, но и международных финансовых учреждений, таких как Всемирный банк и Международная финансовая корпорация, уже вложивших средства в разработку проекта. Ожидается также их участие и в других подобных инициативах. У нас все чаще поднимается вопрос участия местных властей в управлении портами. По вашему опыту, местные власти больше помогают или мешают в управлении портом? Какие тут есть плюсы и минусы? Активное участие местной власти в управлении портом без всяких сомнений позволяет порту лучше развиваться как промышленному кластеру для разнообразия компаний, работающих на его территории. Это стимулирует экономический рост и инновации в городе и регионе. 70% акций портовой администрации порта Роттердам находятся в собственности города, а остальные 30% — принадлежат правительству Нидерландов. Представители муниципалитета входят в состав наблюдательного совета порта, активно влияют на его стратегию развития и получают выгоды от работы порта. В такой модели в европе мы видим одни плюсы. Однако, естественный вопрос, который вытекает из такой формы сотрудничества — насколько прозрачны решения, которые будет принимать муниципалитет в случае управления портом? На сколько нынешние депутаты и органы местного самоуправления готовы нести ответственность за управление такой территорией без личной заинтересованности и коррупционных рисков? Если Украина придумает такую модель, при которой и город и порт смогут избежать игры «под столом», украинские порты резко выйдут на совершенно новую ступень развития. Портовая отрасль через 5 лет. Как вы думаете, как долго еще в Украине сохранится динамика строительства зерновых терминалов? Какой бизнес может быть наиболее прибыльный в будущем?  Сразу отмечу: нас радует, что результат последнего агросезона в Украине признан историческим максимумом. Однако, я слышу из новостей, что есть проблемы в перевалке — то ли Украинская железная дорога не справляется с объемом, то ли элеваторов не хватает либо портовых складских площадей и перегрузочных мощностей — все ругают друг друга, но одно понятно, что зерновые терминалы, в любом случае, не страдают от недозагруженности. При этом учтем, что по подсчетам американской пищевой и сельскохозяйственной администрации FAA (Food & Agriculture Agency), урожайность знаменитых украинских черноземов дотягивает лишь до половины урожайности США по кукурузе и Франции — по пшенице. Вот вам и ответ, и прогноз. Что же касается прибыльности бизнеса — не будем забывать, что транспорт и логистика обслуживают экономику. Я уже говорил выше, что украинская агропродукция ждет своего следующего этапа развития, т. е. перехода от сырья к готовому продукту, который можно сразу ставить на полку в магазин, и здесь уже зерноперевалочные мощности должны будут поступиться контейнерным. Мы видим резервы для развития в регионе также Ro-Ro транспорта, хотя есть замечательные железнодорожные переправы в Черноморске, Варне и Поти, множество терминалов по обработке колесной техники, а это могут быть не только фуры, но и контрейлера с конечным продуктом. Опять же, что касается небольших украинских портов — тут напрашивается передача их в управление местным общинам, и им решать, каково будущее порта, например, условный Скадовск может отказаться от грузопереработки вообще и оставить только пассажирские причалы, фокусируясь на санаторно-курортном развитии местности, а, допустим, Усть-Дунайск стать уникальным туристическим комплексом для любителей экоотдыха. Каковы вызовы будущего для портового бизнеса? Какими качествами нужно будет обладать оператору, чтобы быть лучшим? Прежде всего, любое будущее бизнеса, а портового тем более, зависит от инвестиций. От объема средств, которые инвесторы готовы вложить в развитие терминала. От инвестиций зависит модернизация оборудования, а значит, более выгодные условия, которые собственник может предложить клиентам. Конечно, у Украины есть еще одна погрешность в вопросе будущего — удастся ли принять закон О концессии и в каком виде. Что касается скорости перевалки, трудового ресурса и технологий — это всегда вопрос удачной комбинации этих факторов. Чем она сбалансированней, тем больше шансов у портового оператора преуспеть в конкурентной гонке. Кроме того, на порты, по-прежнему, будут влиять возможности по развитию внутрипортовой инфраструктуры — железнодорожная, автодорожная развязка, ограничения для расширения порта в черте города и прочее. Однако, на наш взгляд, многим украинским терминалам стоит начать переосмысливать свое мышление в сторону клиента. Отношения с клиентами и работа с клиентурой — ключевой фактор развития. В этом смысле портовый терминал не отличается от любого e-commerce или розничного сегмента. Клиент — король и задача термина — оказать лучший сервис, очень быстро и максимально дешево. cfts.org.ua

Україна приєдналася до Конвенції про вантажну марку

Україна приєдналася до Протоколу 1988 року до Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 року. Про це повідомила прес-служба Посольства України у Великій Британії. Згідно з повідомленням, церемонія відбулася 5 грудня в штаб-квартирі Міжнародної морської організації (IМО) в Лондоні. Державний секретар Міністерства інфраструктури Андрій Галущак вручив генеральному секретарю IМО Кітак Ліму інструмент про приєднання України до Протоколу. Рішення про приєднання до Протоколу уряд України прийняв 21 листопада поточного року, про що видав відповідну постанову № 991. «Приєднання України до цього міжнародного договору сприятиме вдосконаленню правил щодо оглядів та видачі обмірювальних свідоцтв суднам, які здійснюють міжнародні рейси, з метою забезпечення безпеки судноплавства»,— сказано в повідомленні. Галущак також поінформував генсека IМО про протиправні дії Росії в Азовському морі і Керченській протоці, які становлять небезпеку для міжнародного судноплавства і призводять до збитків Маріупольського та Бердянського морських портів. Конвенція про вантажну марку — міжнародна конвенція, підписана 5 квітня 1966 року в Лондоні з ініціативи Міжнародної морської організації. У 1988 році спеціальним Протоколом в неї були внесені зміни, пізніше, в 2003 році доповнені Комітетом з безпеки на морі IМО. Змінена Конвенція про вантажну марку (КГМ-66/88) набрала чинності 1 січня 2005 року. Конвенція забороняє вихід в море судна в міжнародний рейс, якщо воно не було відповідним чином оглянуто, йому не була нанесена вантажна марка і не видано Міжнародне свідоцтво про вантажну марку або, коли необхідно, Міжнародне свідоцтво про вилучення для вантажної марки. У Додатках до Конвенції встановлюються правила визначення вантажних марок, умови призначення та величини надводного борту, модифікації конвенційних вимог щодо зон, районів і сезонних періодів, а також наводяться форми Міжнародного свідоцтва про вантажну марку. У 1988 році був прийнятий Протокол до Конвенції про вантажну марку, який набрав чинності в 2000 році. Цим Протоколом вимоги Конвенції 1966 року щодо огляду та видачі Міжнародних свідоцтв були приведені у відповідність до вимог Міжнародної конвенції щодо запобігання забрудненню із суден (МАРПОЛ 73/78) і Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС). ports.com.ua

Україна заявила протест у комітеті з безпеки на морі IМО у зв'язку з агресією РФ у Керченській протоці

Україна заявила протест у зв'язку з агресією Росії в Керченській протоці в комітеті з безпеки на морі Міжнародної морської організації (IМО), 34 країни підтримали, повідомляє посольство України у Великій Британії. «3 грудня 2018 року українська делегація в комітеті з безпеки на морі Міжнародної морської організації (IМО) висловила категоричний протест Російській Федерації у зв'язку зі збройним нападом і захопленням у полон трьох українських військових катерів і членів їх екіпажів»,— зазначено в повідомленні українського посольства в понеділок. "Зазначається, що на підтримку позиції України висловилися делегації 34 країн-членів IМО. Дипломати поінформували, що українська сторона засудила численні факти дискримінаційних перевірок суден, які прямують до українських портів, що є порушенням Конвенції ООН з морського права та двосторонніх українсько-російських угод. Міжнародна морська організація (IМО) — міжнародний орган, покликаний вивчати морські питання, куди входять 170 держав-членів і три асоційовані члени. Її керівний орган — асамблея проводить засідання один раз на два роки. Комітет із безпеки на морі вирішує всі питання, пов'язані з безпекою судноплавства, а також проблеми охорони на морі та боротьби з піратством і збройним розбоєм проти суден. Нормативно-правові документи, підготовлені в підкомітетах і розглянуті на сесіях комітетів, розглядаються і приймаються на чергових сесіях асамблеї.

Україна посилює участь у реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону, − Володимир Омелян

Україна посилює участь у реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону та виступає за ефективне багатостороннє співробітництво всіх країн-учасників. Про це заявив Міністр інфраструктури України Володимир Омелян під час 4-ої зустрічі Міністрів країн Дунайського басейну, яка відбулась у м. Брюссель (Королівство Бельгія) сьогодні, 3 грудня 2018 року. «Дунайський регіон має найважливіше значення для розвитку економіки Центральної та Східної Європи. Річка Дунай є одним з основних внутрішніх водних шляхів ЄС і України. Одразу 3 українських морських порти розташовані на Дунаї − Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, які можуть і повинні бути точками росту транзиту європейських перевезень. Тому Україна посилює участь у реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону та виступає за ефективне багатостороннє співробітництво всіх країн-учасників. З цією метою ми відпрацьовуємо реалізацію амбітного проекту «Реконструкція об’єктів будівництва «Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай − Чорне море на українській ділянці дельти», − заявив Володимир Омелян. Очільник Міністерства наголосив, що глибоководний судновий хід «Дунай – Чорне море» включений до Переліку внутрішніх водних шляхів міжнародного значення (водний шлях категорії Е 80-09) Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення і тому від реалізації проекту виграють усі країни-учасники Дунайського регіону. За словами міністра інфраструктури України, проект «Дунай – Чорне море» не лише є вкрай важливим для розвитку прилеглих українських територій, але й відповідає стратегічним інтересам ЄС. Адже одним з пріоритетних завдань Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення ефективних мультимодальних терміналів у річкових портах уздовж Дунаю і його судноплавних приток. «Відновлення глибоководного суднового ходу р. Дунай − Чорне море є одним з основних транспортних проектів України в Дунайському регіоні. З відновленням українського суднового ходу у з’єднанні Дунай − Чорне море з використанням Кілійського гирла Дунаю учасники судноплавства отримали реальну можливість вибору оптимального, в кожній конкретній ситуації, варіанту маршруту плавання в Нижньому Дунаї − або через Сулінський канал у Румунії, або через гирло Бистре в Україні. Українська держава готова до співпраці з усіма зацікавленими сторонами заради спільного процвітаючого майбутнього Дунайського регіону», − наголосив Міністр інфраструктури України.
За підсумками 4-ї зустрічі Міністрів Дунайського басейну учасники підписали Висновки щодо ефективного відновлення та технічного обслуговування інфраструктури водних шляхів на р. Дунай та її судноплавних притоках.
 
 

Російська Федерація заблокувала порти Маріуполь і Бердянськ,— Володимир Омелян

Станом на вечір 28 листопада 2018 року українські порти Азовського моря Маріуполь та Бердянськ фактично заблоковані Російською Федерацією для заходу та виходу суден. Про це повідомив Міністр інфраструктури України Володимир Омелян. «Так, за оперативною інформацією, в очікуванні на вхід в Азовське море знаходяться 18 суден: 4 прямують до порту Бердянськ, 14 – до порту Маріуполь. На вихід з Азовського до Чорного морів також стоїть черга: з порту Бердянська не можуть вийти 3 судна, з порту Маріуполя – 6. Ще 8 суден стоять біля причалів в портах. Загалом заблокованими стоять 35 суден. Рух здійснюється лише в напрямку російських портів на Азові. Росія заблокувала українські порти на Азовському морі», — повідомив Володимир Омелян. На його думку, дії російської сторони свідчать про цілеспрямовану ескалацію ситуації в Азовському морі: «Мета одна: блокування роботи українських портів в акваторії Азовського моря та поступове витіснення України з її законних територій, що закріплені нормами міжнародного права».

АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

© 2013 — 2018 | PRIVACY POLICY. POWERED BY ASA&NNV

Ми в соціальних мережах

n-ayt-n